Якось один мудрець за п'ять золотих купив у селянина віслюка. Наступного дня селянин мав привести худобину новому господарю, одначе прийшов він сам-один і лише знічено стенув плечима:
– Вибачай, але твій віслюк здох.
– Тоді поверни мені гроші, – відказав мудрець.
– Не можу, я їх уже витратив.
– Гаразд, то поверни хоча би віслюка.
– Нащо тобі дохлий віслюк?! – витріщився селянин.
– Я розіграю його в лотерею, – підморгнув старий.
– Але як тобі вдасться розіграти мертву тварину?!
– Легко! Адже я не скажу, що вона мертва...
За місяць селянин знову зустрів мудреця й поцікавився:
– Скажи, що трапилося з дохлим віслюком?
– Я розіграв його, як і збирався. Мені пощастило продати сотню лотерейних квитків – кожен за один золотий! Тобто, зрештою, з урахуванням витрачених на віслюка п’яти монет, мій прибуток склав 95 золотих!
– І що, ніхто не обурювався?
– Тільки та людина, яка виграла віслюка! Спершу той бідолаха дійсно дуже розлютився, та я віддав йому гроші, витрачені на квиток, і він заспокоївся!