Якось один селянин знайшов алмаз дивовижної краси. Спалахнувши бажанням продати свою знахідку, чоловік вирішив спершу огранувати камінь і перетворити його на чарівний мерехтливий діамант. Із цією метою він подався в місто до ювеліра. Проте, оглянувши алмаз, той відмовився працювати з ним.
Тоді селянин пішов до інших ювелірів, але скрізь зазнавав поразки. Йому відповідали, що камінь страшенно дорогий, тож до нього навіть торкатися лячно – раптом пошкодиться...
Чоловік був упав у відчай і вже зібрався повертатися додому, коли помітив поблизу ринкового майдану невеличку ювелірну майстерню. Зазирнувши туди, селянин побачив старого майстра-єврея і хлопця-підмайстра.
Узявши до рук камінь, старий покрутив його, повертів і кинув своєму підмайстрові зі словами:
– Ізя, хлопчику мій, огрануй вельмишановному пану його камінчик!
– Що ви робите?! – сполотнів селянин. – Хіба ви не бачите, який він коштовний?!
– Не турбуйтеся, все буде добре! – заспокоїв його єврей. – Ви знаєте, скільки коштує цей камінь. Я знаю, скільки він коштує. Але ж Ізя цього не знає!