Один чоловік прийшов до ребе і пожалівся:
– Я у відчаї! Ми всією родиною тулимося в одній комірчині: я, діти, дружина та решта родичів. Уявіть, як це! Усі повсякчас товчуться, штовхаються, гримають, репетують... Жах та й годі! Пекло!
– Гаразд, не хвилюйся, просто зроби так, як я накажу, – мовив ребе. – Скільки в тебе худоби?
– Корова, коза та шість курок.
– Збери їх усіх у своїй кімнаті. А за тиждень прийдеш знову.
Неборака перелякався, але поради дослухався, перетягнувши всіх своїх тварин із подвір’я до хати. Коли за тиждень він повернувся до рабина, вигляд у нього був зовсім кепський.
– Я більше не витримаю! – залементував горопаха, заломлюючи руки. – Бруд! Сморід! Гамір! У нас у всіх дах їде!
– То йди мерщій додому і поверни тварин надвір! – мовив ребе.
Додому чоловік не йшов – летів. А наступного дня він знову завітав до рабина, і очі його променіли щастям.
– Життя чудове! – проголосив він. – Худоби нема! Тиша, чистота, воля! Не хата, а рай!