Одного разу заможна, але жадібна пані замовила сукню у відомого кравця. Спитавши, скільки коштуватиме готова сукня, вона скрикнула:
– Ви забагато берете за свої лахи!
– Хіба? Я зовсім так не вважаю! – заперечив майстер.
– Надто багато, повірте, – наполягала замовниця. – Поміркуйте: моя сукня вимагає двох метрів тканини, так?
– Еге ж, – покивав кравець.
– Ну от, якщо до вартості тканини додати вартість ниток, голок, ба навіть ножиць, якими цю річ буде покраяно, ми отримаємо вдвічі меншу суму від вашої! Тож і платити вам я маю півціни!
Кравець помовчав трішечки, а тоді сказав:
– Гаразд, ви мене переконали. Я готовий узяти з вас лише половину ціни. Якщо ви наполягаєте, звісно...
– Так-так, наполягаю! – зраділа пані.
– Домовилися! Зараз я зроблю необхідні заміри, а за тиждень вам надішлють ваше замовлення.
Упродовж цілого тижня жінка вихвалялася перед подругами, як дешево їй вдалося замовити сукню в найвидатнішого кравця! А в призначений час до неї завітав посланець із пакунком. Урочисто розірвавши той пакунок, жінка витягла звідти... два метри тканини, дві котушки ниток, голки та ножиці...
Розлючена не на жарт, вона побігла до майстра і напосілася на нього:
– Як ви насмілилися мене дурити?!
– Ніхто не дурив вас, пані, – мовив той. – Я запакував усе те, що ви перелічили. Якщо там чогось бракує, можливо, ви просто забули за це заплатити?..