Один юнак шив капелюхи і продавав їх на базарі. Якось пішов він на ярмарок, прихопивши повний мішок власних виробів. А оскільки вирушати довелося до світ сонця і шлях був неблизький, посеред дороги парубок вирішив лягти під деревом і перепочити. Отак і заснув...
Тим часом із верховіття спустилися бешкетні мавпи. Побачивши мішок, вони спритно залізли всередину і повитягали геть усі капелюхи!
Коли юнак прокинувся і побачив, що сталося, то дуже засмутився. Він не знав, що робити, а паскудні мавпи глузували з нього і кривили свої мармизи.
Та, на щастя, цієї миті поруч трапився якийсь старий. Помітивши розгубленого парубка і мавп із капелюхами, що порозсідалися на гіллі, він усе зрозумів і мовив:
– Не тужи! Маєш при собі бодай одного капелюха?
– Еге... – кивнув юнак.
– То вдягай його мерщій на голову!
Хлопець слухняно натягнув капелюха, і мавпи, повторюючи його рухи. Зробили те саме. Тоді старий наказав:
– А тепер скинь капелюх і жбурни на землю!
Парубок зробив і це, і мавпи знову скопіювали його дії. Вони миттєво поскидали всі капелюхи попід дерево, а юнак зібрав свої речі, подякував дідові та продовжив шлях.