Один жадібний селянин спорудив убиральню таким чином, щоби відходи стікали в загін для худоби й потрапляли до свинячих ночов. І от одного дня козі, що паслася за тином на зеленому моріжку, набридло дивитись, як свині їдять із тих ночов.
– Як ви можете так ганьбити себе і їсти цю гидоту, від смороду якої навіть пташки в польоті гинуть?! – скрикнула вона.
Тим часом стадо свиней приймало в себе Мудру Свиню, що йшла на прощу в Індію й зупинилася тут у своєї тітоньки, аби перепочити і сповнитися сил перед довгою дорогою. Тож вона відповіла козі так:
– їжа, що здається тобі гидотною, не суперечить нашій природі, а лише зміцнює її. Так само й ти, харчуючись свіжою травичкою, не їстимеш землю, якою смакують рослини. А зграя голодних псів ніколи не відмовиться від твого м’яса заради соковитої зелені. Отак відбувається і в світі людей: те, що не годиться одному, може виявитися дуже корисним для іншого.