Якось мудрець поцікавився в коваля, чи подобається тому його робота. На що коваль розпочав скиглити й жалітися:
– Моя справа мені геть не подобається! Занадто важка, грошей не приносить, та ще й люди мене через неї цькують!
Мудрець гмикнув і сказав так:
– Робота для тебе важка, бо ти лінивий. Грошей вона, звісно, не приносить, бо ти жадібний. А цькують тебе, бо ти пихатий. Геть із-перед моїх очей!
Коваль пішов, опустивши голову. А вже за рік мудрець знову проминав його кузню – і, на превеликий подив, побачив заможного й задоволеного коваля в оточенні численних замовників!
– Хіба це той скривджений життям коваль, якого я зустрів торік? – вражено запитав старий.
– Саме так! – посміхнувся коваль. – Я й досі коваль, проте зараз мене поважають, а робота приносить мені як гроші, так і задоволення! Ти пояснив, що причини моїх негараздів ховаються в мені самому, і я їх позбувся! Тепер я щасливий!