Якось один селянин вирішив, що настав час одружитися. Усівшись верхи на віслюка, він подався до міста і почав шукати гідну жінку. Невдовзі така панянка знайшлася, тож селянин побрався з нею і, посадовивши на віслюка, повіз додому. Проте вже за короткий час тварина запручалась і відмовилася рухатися далі. Побачивши це, селянин схопив ціпок і почав гамселити ним віслюка, аж поки той не зрушив із місця.
– Раз, – промовив селянин.
Одначе, подолавши ще один невеличкий відтинок шляху, віслюк знову почав пручатись, і все повторилося так само, як і минулого разу. Діставши ціпком по боках, худобина рушила далі, а селянин процідив:
– Два.
Та за деякий час віслюк зупинився втретє. Тоді чоловік наказав дружиш злізти зі спини тварини і так завзято віддухопелив віслюка ціпком, що той узяв та й відкинув копита.
– Який жах! – скрикнула жінка. – Ти вбив нещасну тварину лише тому, що вона тебе роздратувала! Це жорстоко і безглуздо!..
Вона дорікала й дорікала чоловікові, аж поки той не промовив твердим голосом:
– Раз.
Подейкують, що відтоді вони прожили у щасливому шлюбі все життя.