Якось молодий рабин пожалівся старому:
– Оті години, що я присвячую заняттям, дарують мені життя та світло. Однак на дозвіллі я почуваюся неприкаяним та нікчемним, і все навкруги здається мені сірим... Що робити?!
– Ти подібний до людини, яка глупої ночі блукає лісом, – відповів старий рабин. – Спершу тебе супроводжує інша людина, яка тримає смолоскип, але на роздоріжжі ви розходитеся, і ти мусиш намацувати шлях самотужки. А от якби в тебе було власне світло, темрява була б тобі не страшна!