Якось простував дорогою мандрівник. А коло дороги, попід деревом, сидів старий із заплющеними очима. Наблизившись до старого, мандрівник привітав його і спитав:
– Шановний, чи довго йти до найближчого міста?
Дід розклепив повіки і, махнувши рукою в тому напрямку, куди прямував мандрівник, прошамкав:
– А ти йди собі!
Чоловік подумав, що дід не бажає з ним розмовляти, тому образився і якнайшвидше почеберяв геть. Однак, не зробивши й десяти кроків, він почув голос старого:
– Якщо будеш так іти, дістанешся міста до заходу сонця!