Якось у Бухарі занедужав син візира. Оглядаючи його, лікарі лише руками розводили, мовляв: син ваш тане на очах, і ми не можемо нічого вдіяти...
Водночас сам хворий не пускав ні пари з уст. Як його не вмовляли, він повсякчас мовчав, не приймаючи ні їжі, ні напоїв.
Тоді візир запросив найкращого цілителя з далеких країв, і той одразу визначив, що юнак закоханий по самі вуха. Візир був зрадів, але тут-таки похнюпився, адже дізнатися, хто та дівчина, було майже неможливо...
Однак лікар підказав, що робити. Спершу він запросив до юнака людину, обізнану в назвах вулиць міста. Гість почав перераховувати вулиці одну по одній, а цілитель тим часом тримав руку на пульсі хворого. Коли пролунала назва тієї вулиці, де мешкала дівчина, серце закоханого затріпотіло, і лікар негайно це відчув. Далі залишалося дізнатися ім'я самої дівчини. Задля цього цілитель заповзявся називати імена жінок, які жили на тій вулиці, і пульс закоханого знов-таки виказав заповітне ім'я.
Потому дівчину легко знайшли і запросили до палацу. Вона заходилася доглядати хворого, і невдовзі він одужав!